Поліпозний риносинусит є хронічним запальним захворюванням слизової оболонки порожнини носа і приносових пазух, що характеризується проліферацією (розростанням) сполучнотканинних елементів в назальних синусах. Вважається хронічним якщо симптоми проявляються протягом 12 тижнів з періодами загострення.

  Клінічно термін «поліпоз носа» об’єднує всі види поліпозу носа, які локалізуються в зоні решітчастої кістки, середнього носового ходу, середньої носової раковини і виглядають як сіро-голубі вип’ячування. Надмірне поділ клітин може бути зумовлене різними факторами, але в більшості випадків, передує тривалий запальний процес в навколоносових пазухах. Розвиток поліпозного риносинуситу та утворення поліпів, як правило, пов’язане зі зниженням імунітету.
  Серед причин, сприяючих розвитку і рецидиву поліпозного процесу, можно виділити багато причин: алергії, бронхіальна астма, хронічні запальні процеси в навколоносових пазухах, викликаних бактеріальною флорою, вірусними агентами, переносимість аспірину, вплив різних анатомічних аномалій, що сприяють порушенню аерації і підтримці запального процесу, і наявність генетичної схильності. Однак єдиного думки про природу походження ПРС і основних пускових механізмах активації даної патології в організмі до кінця не сформовано

  Джерелом поліпів вважають слизову оболонку середньої носової раковини і середнього носового ходу, тоді як нижня носова раковина не має тенденції до формування поліпів. Виділяють дві основні страдії розвитку поліпів: набрякова або залозисто-кістозна а потім – фіброзну.

   Теорії патогенезу

• Еозинофільні запалення. У тканині поліпів підвищений вміст інтерлейкіну, еотаксина, еозинофільного катіонного білка і альбуміну, які стимулюють підвищене міграцію еозинофілів в тканину поліпа. Це призводить до розвитку еозинофільного запалення.
• Грибкова теорія патогенезу. Елементи міцелію грибків, потрапляючи в дихальні шляхи, викликають міграцію еозинофілів, які знищують грибкові елементи шляхом виділення токсичних білків, в результаті чого розвивається хронічне запалення слизової ОНП.
• Ентеротоксин золотистого стафілокока може грати роль суперантигена, який викликає прискорений ріст поліпів.
• Порушення метаболізму арахідонової кислоти, яка перетворюється в лейкотрієни, які є потужним протизапальним медіатором. Це стимулює міграцію еозинофілів і викликає хронічне запалення.
• Порушення аеродинаміки порожнини носа може бути причиною розвитку локального поліпозного процесу.
• Згідно багатофакторної теорії, в організмі можуть існувати різні біологічні дефекти, які провокуються будь-якими факторами зовнішнього середовища і призводять до розвитку ПРС.
  

Симптоми: 
*головні болі;
*аносмия (втрата нюху);
*наявність гнійних виділень з носових ходів;
*відчуття стороннього тіла в назальних проходах;
*явища загальної інтоксикації (погіршення самопочуття, тахікардія, порушення сну).

Діагностика

  Проводиться аналіз скарг хворого і анамнезу захворювання, виконується загальний огляд хворого, риноскопія, ендоскопічний огляд носа, рентгенографічне дослідження.
 До інструментальних методів належать: комп'ютерна томографія навколоносових пазух, діагностична пункція гайморової пазухи, УЗД навколоносових пазух.

• Риноскопія: визначається наявність поліпів в середніх носових ходах
• Ендоскопічні ознаки: поліпи носа, слизисто-гнійні виділення переважно із середнього носового ходу та набряк, набухання слизової оболонки переважно в середньому носовому ході
• КТ-ознаки: зміни слизової оболонки, остіомеатального комплексу та навколоносових пазух.

Лікування

  Консервативне лікування: використання інтраназальних кортикостероїдів курсами від 3 до 6 місяців з періодичної коригуванням дози під контролем оториноларинголога. Використовують 6-8-денні курси лікування системними глюкокортикостероїдами. Низькими дозами макролідів (кларитроміцин, азитроміцин), місцева і системна протигрибкова терапія (амфотерицин В). Промивання фізрозчином для полегшення симптоматики.

 Хірургічне лікування: 

- двобічна чи однобічна поліпоетмоїдектомія

- носова поліпотомія   

- при розповсюдженні процесу у приносові пазухи – комбіноване втручання, в залежності від ступеня розповсюдженості

- хірургічні втручання  по видаленню поліпів з корекцією супутньої патології порожнини носа (викривлення носової перегородки, хронічний гіпертрофічний риніт).

Альтернативні методики:

- ендоскопічне видалення поліпів з порожнини носа та (або) з уражених пазух за допомогою ендоскопічного хірургічного інструментарію та ( або) риношейверу.

  В післяопераційному періоді – лікування симптоматичне: антибіотики, знеболюючі, гіпосенсибілізуючі препарати. Тампони видаляються з порожнини носа на 2 – 3-й день після операції, та на 4 – 5-й день з післяопераційної порожнини. Післяопераційна порожнина промивається розчинами антисептиків.

  Можливі побічні дії та ускладнення оперативного лікування:  

- інтраопераційна кровотеча: внаслідок неможливості продовження операції, вірогідність залишку поліпів в зоні виникнення кровотечі;

-  при ятерогенному пошкодженні чи поліпозній деструкції медіальної стінки орбіти: попадання повітря під шкіру повік або гематома повік;

- назальна лікворея;

- пошкодження нетиповово розташованих судин, великих гілок внутрішньої сонної артерії;

- пошкодження нетипово розташованого стовбура зорового нерва.

     В післяопераційному періоді:

- післяопераційні кровотечі;

- інфікування післяопераційної порожнини;

- синехії порожнини носа;

- розвиток субатрофічних явищ у слизовій оболонці порожнини носа

Профілактика. У післяопераційний період пацієнтам рекомендовано профілактичне лікування, а також постійне спостереження у отоларинголога. При цьому проводиться медикаментозна терапія глюкокортикостероїдами, для запобігання рецидивам поліпозного синуситу.
 Протирецидивне лікування:

1) гормональна терапія:

- місцева;               

- системна;              

2) лікування хвороб, що сприяють розвитку поліпів;           

3) призначення імуномодуляторів;

4) фізичні методи.                           

• лор