Синдром кубитального (ліктьового) каналу

Синдром кубитального (ліктьового) каналу знаходиться на другому місці по частоті серед тунельних нейропатій верхньої кінцівки (перше місце займає синдром карпального (зап'ястного, каналу). Найчастіша причина виникнення цього синдрому - регулярна «мікротравматизація» в місці проходження ліктьового нерва через область ліктьового суглоба. Це може статися внаслідок довготривалого тиску на суглоб в одноманітній позі, наприклад, при тривалому телефонній розмові при опорі рукою об кришку столу, або при манері водіння – виставляти руку у вікно під час керування транспортним засобом.

Якісне лікування синдрому кубитального каналу в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні Херсона!

Синдром кубитального каналу: симптоми

Підвищують ризик виникнення синдрому такі фактори, як велика частота згинальних рухів в ліктьовому суглобі:

• Робота з важелями,
• Підняття рук,
• «Тягнучі» рухи,
• Здавлення ліктьової області під час виконання робіт на заводському верстаті,
• і т.п.

При синдромі кубитального каналу людина пред'являє скарги:

• На оніміння та парестезії (відчуття "повзання мурашок") в області ліктьової частини тилу кисті,
• В мізинці та безіменному пальці,
• Порушення їх згинання,
• В області ліктя турбує біль, яка посилюється при холодній погоді.

Також з'являються слабкість та атрофія (зменшення) дрібних м'язів, при цьому кисть набуває форми «пазуристої пташиної лапи».

Синдром кубитального каналу: лікування

На початковому етапі лікування пацієнту призначається консервативна терапія, яка включає:

• Фізіопроцедури,
• Лікувальну іммобілізацію (фіксацію) кінцівки
• Блокади з кортикостероїдними гормонами.

Хірургічне лікування синдрому кубитального каналу

При хірургічному лікуванні синдрому кубитального каналу виконуються наступні види оперативних втручань:

• Невроліз - під операційним мікроскопом через відносно невеликий (до декількох сантиметрів) розріз проводиться звільнення нерва від здавлюючих агентів - рубців, спайок, гіпертрофованих зв'язок і т. д.
• Переміщення нервового ствола з жорсткого кістково-фіброзного каналу в більш вільне м’якотканинне «ложе» - в ліктьову ямку.
• Установка електродів для стимуляції нервового стовбура - таке втручання може поєднуватися з вищезгаданими. Електрод, встановлений епіневрально, дозволяє проводити пряму стимуляцію нерва, що істотно покращує результати відновлення його функцій.

Всі види оперативного лікування синдрому кубитального каналу постійно застосовуються в роботі нейрохірургічного відділення ХОКЛ. На базі нашої лікарні є повний спектр лікувально-діагностичних можливостей для правильного та безпечного лікування даного захворювання.

Борблик Є.В., Назаренко О.С.

• нейрохірургія