Синдром роздратованого кишечника (СРК) є загальносвітовою проблемою, що зачіпає всі раси і вікові групи, а також обидві статі людей. Індивідуальні симптоми СРК настільки широко поширені в суспільстві, що їх можна розглядати як частину людського існування.

У США діагноз СРК є найпоширенішим в гастроентерологічній практиці (близько 28% всіх пацієнтів) і одним з найбільш частих діагнозів у амбулаторній практиці сімейного лікаря (близько 12% всіх первинних візитів).

Пік захворюваності СРК припадає на вік 45-65 років. У старших вікових групах поширеність СРК знижується. У Західних країнах жінки страждають СРК частіше за чоловіків (співвідношення 1,3-2,6: 1), причому у всіх вікових групах.

Що ж таке СПК? По суті, це функціональний розлад травлення в кишківнику, не пов'язаний з органічним ураженням. Класичний СПК характеризується як хронічний стан з різноманітними симптомами, головними з яких є абдомінальний біль або дискомфорт, що супроводжуються закрепом і / або діареєю. Наявність і вираженість симптомів часто варіюють не тільки серед різних пацієнтів, але і протягом певного часу у одного і того ж пацієнта. Діагностують його, як правило, через три місяці після того, як у пацієнта спостерігаються симптоми. До них відносять: біль у животі (як по характеру, так і по локалізації може бути різноманітним), почуття посиленої перистальтики кишечника, здуття живота, бурчання в животі, зміна характеру випорожнень (люди з СПК страждають від діареї, закрепу або просто нестійких випорожненнь), хибні позиви до дефекації.

Всього діагностують чотири види СПК: з закрепом, з діареєю, змішаний та недиференційований варіанти.

Дуже важливо відрізнити СПК від інших захворювань травного тракту, виключивши органічну причину хвороби. Щоб його діагностувати, гастроентеролог направляє пацієнта на дообстеження (дослідження калу на приховану кров, яйця глистів, патогенні мікроорганізми; колоноскопія (ірригогрфія); ФГДС (рентген шлунка); ультразвукове дослідження; біопсія слизової оболонки тонкого чи товстого кишківника

Симптоми «червоних прапорів», що виключають діагноз СПК:

• скарги на немотивовану втрату ваги, постійну нічну симптоматику, постійні інтенсивні болі у животі як єдину провідну клінічну ознаку, початок у похилому віці, рак товстої кишки у родичів,
• фізикальні обстеження: лихоманка, зміни об”активного статусу: гепатомегалія, спленомегалія, пухлина, що пальпується у животі,
• лабораторні показники: кров у калі, лейкоцитоз, анемія, прискорення ШОЕ, зміни у біохімічних показниках крові.  

Лікування. Провідне значення у лікуванні пацієнтів із СПК має психотерапія. Хворого слід переконати у тому, що захворювання міцно пов’язане з його психічним станом, надати йому гігієнічні рекомендації щодо режиму праці та відпочинку. З харчового раціону слід усунути такі продукти, які спричиняють біль, метеоризм, порушення випорожнення. Часто такими продуктами є молоко, яблука, сирі або консервовані овочі, кава, міцний чай та ін.

Для уникнення закрепів хворі мають вживати достатню кількість рідини; виробляти звичку звільняти кишечник у один і той же час; якомога більше рухатись та вживати продукти харчування, які прискорюють моторику кишечнику. Пропонують дотримуватися дієти з великим вмістом харчових волокон, вітамінів групи В, а також їсти овочі, фрукти, чорний хліб з висівками. Слід кожного дня вживати 12 столових ложки рослинної олії. Добру дію має чорнослив (до 30 плодів на один прийом). Великого значення набуває рухова активність (прогулянки, ходьба по сходах вгору та ін.).

При діареї, яка пов’язана зі зниженням тонусу товстої кишки, симптоматичному ефекту сприяють препарати, які зменшують пропульсивну функцію (імодіум, лоперамід), обволікаючі засоби, спазмолітичні трави (перцева м’ята, ромашка). Слід суворо утриматись від самостійного прийому лікарських засобів!!!

Лікар-гастроентеролог                           Сейдалієва О.Д.

Зав. Відділення                             Короленко Г.О.

• Гастро